“Dreams of Lands Unseen” (Мрії Про Небачені Землі) це концептуальний альбом українського метал гурту IGNEA.
Для початку пару слів про сам гурт. Це київський melodic metal гурт, який поєднує у своїй музиці симфонічні, електронні та фольк аранжування. Їх пісні переважно англійською мовою, але деякі повністю, або частково, українською. Вони на сцені з 2013 року, але для себе я їх відкрив абсолютно випадково тільки зараз, в 2024 році. Вони мають доволі потужне і дуже якісне звучання з поєднанням цікавих етнічних інструментів. А голос вокалістки Хель Богданової як заворожує своїм чистим співом, так і кидає у вир емоцій екстремальними прийомами.
Але цей текст не тільки про гурт IGNEA, і навіть не тільки про їх відносно свіжий реліз, а й про дуже цікаву українську постать. Саме незвичний спосіб знайомства з цією постаттю, яке йшло чудовим бонусом до знайомства з талановитим метал гуртом, надихнуло мене на написання статті. Адже мені дуже б хотілось щоб і ви отримали подібний досвід.
Альбом “Dreams of Lands Unseen” розповідає про визначну українську фотографку, письменницю, мандрівницю, кінодокументалістку першої половини ХХ ст. Софію Яблонську.
Софія народилась в 1907 році в селі Германів на Львівщині. Її жага до звершень і віра у свої сили допомогли їй опинитись в Парижі, де вона спочатку планувала стати акторкою, а зрештою вже вивчала техніку знімання документального кіно. Саме ці знання допомогли їй знайти спосіб відправитись у першу подорож, де вона документувала звичаї і побут аборигенів і місцевого населення. Її перша подорож була Африкою. Вона відвідала Марокко і пустелю Сахару. Згодом Софія підписує контракт з товариством «Оптторг Юнан-Фу» щодо створення документальних нарисів та їде в навколосвітню подорож. І з кожної країни вона привозить документальні нариси, фотографії, фільмо-стрічки і звісно враження, які яскраво описує і відправляє в рідну Україну, де її розповіді публікують в місцевих виданнях і тогочасні жінки читають їх із захватом як гостросюжетний серіал.
Отже кожна пісня є частинкою розповіді про Софію Яблонську, про її подорожі, її характер і бачення гурту IGNEA її особистості.
Téoura – це трек який відкриває альбом. Він інструментальний і задає тон всьому альбому, але важливим тут є назва. Теура – це ім’я, яке місцеві жителі Бора Бора дали Софії. Їх мовою це означає Багряний Птах. Коли вона відвідувала острів і документувала їх життя і побут, місцеві прийняли її як свою і подружилися з Софією.
Dunes (Дюни) – це пісня про подорож Софії пустелею Сахара. Марокко була однією з перших країн, де вона побувала. Це була доволі небезпечна подорож, адже вона зажадала побувати на тих територіях які на той час не були підвладні Французькому Легіону. І під час такої поїздки вона і її водій наштовхнулись на ворожо налаштованих аборигенів. До того ж озброєних. Вони переслідували їх авто на верблюдах і навіть відкривали вогонь у їх бік. Але на щастя все обійшлось. Також в цій пісні використані розповіді Софії з тих подорожей про міражі, які вона бачила. Але дещо інтерпретовані. В пісні міражі описуються не як мара пальмових дерев і води, а видіння Карпатських гір, що є посиланням на батьківщину Софії, Україну.
Camera Obscura – це прототип фотографічного апарату, темне приміщення з одним малим отвором, через який на протилежну стіну проектується перевернуте зменшене зображення предметів ззовні. Невід’ємна частина документалістики для Софії це була звісно фотографія. І в своїх подорожах вона часто використовувала фотокамеру як основний інструмент документування життя і побуту місцевого населення.
Camera Obscura це здебільшого пісня про її подорож до Китаю та всі забобони, з якими вона там зіткнулася. Софія подорожувала в дуже віддалені куточки Китаю, де люди були дуже релігійними. Вони насправді боялися що їх сфотографують, бо вважали, що якщо людина фотографує їх, то вона також фотографує Бога. Адже людина є частиною, чи продовженням Бога. Тому вони вірили що якщо їх сфотографувати, то їх душа зникне. Саме це змушувало Софію вигадувати різні, часто небезпечні, способи аби зафільмувати або сфотографувати місцеве населення. В цій пісні присутні такі слова “blinding eyes of Metal Beast” (сліпучі очі Металевого Звіра) що є посиланням на камеру.
Далекі Обрії — це насправді назва однієї з книжок яку написала Софія Яблонська. Її Яблонська написала під час мандрів у 1934-1935 роках. Ця пісня створена щоб передати ті відчуття які отримуєш подорожуючи далекими країнами. В тексті є згадки про Маорі, тому що Софія бувала в Австралії і Новій Зеландії і в пісні є рядок про татуйовані обличчя, які закарбовують історію. Насправді коли Софія подорожувала в різні країни, вона дуже вболівала за збереження місцевої культури і звичаїв і виступала проти колоніального впливу. То були часи коли багато країн були колоніями і піддавались сильному впливу західної культури. Й так поступово стиралася їхня місцева ідентичність. Софії це зовсім не подобалося і вона часто розмовляла з місцевими про те, як вони можуть зберегти свою культуру, що вони для цього роблять. Можливо тому вона не любила відвідувати більшість туристичних місць, взагалі уникала їх. Софія хотіла побувати в місцях, де збереглася місцева культура, хоча це було дуже небезпечно, і вона подорожувала сама, як правило, без супроводу. Під час своїх подорожей, Софія не тільки відкривала для себе нові культури, але й завжди говорила, що вона українка, і розповідала людям про культуру своєї батьківщини.
To No One I Owe(Я не винен нікому) — це пісня про бродяг і мандрівників в цілому. Коли Софія подорожувала, вона також зустрічала багато нерозуміння від жінок її часу, від людей з батьківщини. В той час образ жінки означав в основному господиню, яка має виховувати дітей і слідкувати за домівкою. Тому вони не розуміли її жагу до подорожей. Цікаво, що куди б Софія Яблонська не приїжджала, люди дуже добре її приймали, їм подобався її характер і часто її навіть просили залишитись. Навіть якщо в деяких місцях їй і справді хотілось лишитись, все ж вона завжди пакувала валізи і рухалась далі до нових подорожей. Це також відображено в пісні. Частина лірики про один випадок коли Софія відвідувала звану вечерю в одній з країн і на цьому прийомі її представили гостям як “казку з України”.
Incurable Disease — це пісня про “Невиліковну хворобу”, як захоплення і жаху Софії до моря. Коли вона подорожувала в 20-му сторіччі, то часто на кораблях різних розмірів, маленьких човнах і величезний лайнерах. Вона описувала своє велике захоплення від перебування серед хвиль і захоплення від того, як кожен човен управляється і функціонує, як моряки керують човнами, про що вони думають під час довгих подорожей без змоги доторкнутись до твердої землі.
Nomad’s Luck (Удача кочівника) — це пісня про всі небезпеки і ризики з якими Софія зіткнулась під час своїх подорожей. Деякі слова, які використані в пісні, це справжні речі, які трапилися з нею. Доприкладу, “пожирачі змій отримують укус забуваючи про те що вони не безсмертні” – це про випадок в Марокко. Там було щось на кшталт атракціону коли люди “грались” з отруйними зміями і коли змія не виконували наказів, іноді для того щоб розвеселити натовп, вони вбивали її і з’їдали. Або ж “токсичні рослини, про які не пишуть в підручниках” — коли вона подорожувала до далеких островів як Бора Бора, або відвідуючи Індонезію, там завжди були рослини, про які вона не знала. Іноді вона не могла знайти навіть згадки про них в книжках про місцеву природу. Якось з Софією трапилась така історія — їй дуже сподобалось бананове дерево і їх захотілось взяти його з собою в місце, де вона тоді жила. Тож вона його забрала, але не помітила змію яка ховалась в листі цього дерева. Змія вкусила Софію, то була отруйна змія. Але їй дуже пощастило бо з нею був один з місцевих і він знав що робити. Але це один з тих випадків коли Софія могла просто померти під час своїх подорожей. І щоб вона не пережила, вона завжди дуже раділа новим відкриттям нових земель. Про всі небезпеки які вона пережила, Софія розповідала з такою легкістю і невимушеністю, ніби нічого такого не трапилось.
The Golden Shell (Золота Мушля) розповідає казку з Китайської культури про молодого рибалку, який дістав з моря золоту мушлю, а вона перетворилась на прекрасну дівчину. Вони покохали один одного, але її мати була проти такого союзу і їм довелось боротись за свою любов. Софія провела достатньо часу в Китаї і звісно ходила в місцеві театри, тому ця пісня це така собі вигадка про виставу, яку Софія могла бачити тоді.
Opiumist. Під час своєї подорожі до Китаю, Софія потоваришувала з одним китайським старцем і вони курили опіум, бо це було доволі поширено в той час в тих краях. Інколи вечорами вони мали довгі розмови, іноді навіть палкі дебати про відмінності між українською і китайською культурами, приправляючи це опіумом. Вони завжди сперечались про речі з філософської точки зору, тому що, як Софія описувала, китайська культура була доволі фаталістичною. Китайці нічого не хотіли змінювати на краще і лиш хотіли рухатись за течією. І це було дуже не типово для неї, бо вона будувала свою історію і своє життя борючись з системою і їй було важко зрозуміти такий погляд на світ.
Цей старий казав що коли Софія поїде з Китаю, вона також залишить там цей фаталізм. І що вона ніколи не зможе зрозуміти Китай з усією глибиною. Але цікаво, що, коли вона їхала з Китаю, він подарував їй коробку з трубкою для куріння опіуму із самим опіумом, що доволі нетипово для місцевих, бо на той час вони не були дуже гостинними. Вони не дуже полюбляли людей ззовні, які втручаються у їх звичне життя. То ж в цій пісні описані ніби реальні бесіди з старим і її видіння від опіуму про батьківщину, які викликали у неї тугу за домом.
Zénith. Софію називали Теурою, що означає Багряна Птаха і в цій пісні розповідається історія птахи яка не може осісти, тому що це не в її природі. Це пісня про біль від відчуття туги за домом під час довгих подорожей. В цій пісні птаха літає надто високо і її крила обпалює жар від сонця.
Для мене це було дуже незвичне і захоплююче знайомство з такою постаттю Української історії і культури як Софія Яблонська. Адже саме гурт IGNEA з їх альбомом “Dreams of Lands Unseen” спонукали мене дізнатись більше про Софію і її захоплюючий життєвий шлях. Статті які я прочитав про неї і відео на YouTube (доречі у Телебачення Торонто є чудове відео про Софію Яблонську) надихнули мене ознайомитись з її творчістю. Тому я збираюсь придбати деякі її книжки, щоб поринути у приголомшливі подорожі і почути розповіді, вже так би мовити від самої Софії.
