“Кожній тобі, яку я кохав” і “Мені, яка тебе покохала“
Як у класичній “Брамі Штейна”: боротьба триває повсякчас, де частинка “час” є основною цілей – “змінною”, з якої хтось хоче отримати “сталу”, приємнішу за життя без тієї самої…
Перше враження від перегляду мінливе, адже ефектінсть не завжди відображає ефективність… Однак не будемо про занадто суб’єктивне. Десь на підсвідомому рівні, зробив упередження, яке виявилося правдою саме для мене. Не маю мети навʼязати його читачеві, тож злегка натякну, прирівнявши ці два фільми до чогось знайомого глядачеві: “Fireworks”, “The Tunnel to Summer…”, “Hello World”. Спільними рисами згаданих представників є юнацький запал, стрімке прагнення до змін, часом занадто рішучі дії (з вагомими наслідками) та… Кохання, за яке так чи інакше доведеться боротися (фантастична романтика собі не зраджує). Відтак, як назви видаються знайомими, а десь у списку переглянутого вже стоять галочки — то, можливо, ви зі мною погодитесь.
Про сюжет тільки два слова. Не приховаєш, що сенс частенько губиться поміж фільмо-пригод, тому глибоко-аналітична думка не мала б кінця… Маємо представлення: дитячого, підліткового, юного, зрілого, дорослого, похилого віку. За правилами правопису варто було б написати “віків”, проте, фільми подають усе роздільно, отож,ми за збереження авторського стилю. Як і належне, протагоніст із заданою ціллю, майже нереалістичною в контексті часу, і двоє дівчат. Презентація щирого кохання й бажання захистити – рушій однієї історії на два фільми.
Значення стрічок зміниться, якщо чередувати порядок, але єдино-правильного тут немає: кожен задасть власний тон, темп і настрій споглядання. Так, випадок, коли не суть важливо з чого починати: лише після перегляду обох прийде усвідомлення: “а можна було б краще…”, чи “так і мало статися!”. Знову ж, представлені вище твердження описують суб’єктив після перегляду, який не претендує на правило.
Підсумування залишиться вільним, як і чудова ідея, і непогана адаптація, яка потребує перегляду. Дивитися в порядку, який імпонує серцю, не читаючи спойлерів — найкраще, що можна порадити.
“В моїх мандрівках, з краю в край, я ніде не зустріла раю, якого сподівалася. Зате іноді хоч здалека схопила кілька відблисків земного щастя, яке тепер має для мене більшу вартість, ніж уявлені раї”
Один із центральних міфів Криворіжжя — це легенда про Рудану, яку ви зараз прочитаєте у художніх переказах. Варіанти історії, поданої далі, записані Леонідом Сапігою (Червоний гірник, 1974р.) і Віктором Гошкевичем («Скарби та старожитності Херсонської губернії»), та Олександром Мельником (з архіву Гавриїла Попова).
