Вестерн без револьверів. Книги Де Кастелла
Кожен хороший твір має свої виразні особливості. Це можуть бути різні глибинні сенси, референси або просто міцно збита історія без будь-яких прикрас. Так само фентезі-світ може поєднувати в собі стилістику та речі з різних історичних епох.
Іноді це виглядає дивно, часто ми приймаємо це як належне. Про те бувають моменти коли комбінація із різних, здавалося б, несумісних елементів, які разом утворюють цікаву синергію та надають звичному сетингу нових образів. Наприклад, “Творець заклинань” — фентезі із елементами вестерну. Або ж вестерн, який в казковому оформленні грає новими барвами і наповнює наш читацький досвід новими гранями. Цикл про який ми поговоримо досить комплексний і про деякі його елементи треба говорити окремо.
Пару проспівів про автора
Себастьян де Кастелл — номінований на численні нагороди канадський автор відомої серії відчайдушного фентезі “The Greatcoats”. У автора є свій сайт на якому є інформація про його твори, у якому порядку їх читати та навіть деякі додаткові електронні книги, які можна прочитати абсолютно безкоштовно. Автор на диво скормна людина судячи із того, що не всі його книги треба купувати, або те, що він виражає подяку усім причетним до його творчості людям: редактору, дружині, маркетологам, людям із відділу продажів, дизайнерам обкладинок і так далі. Він на диво щедрий у згадках про інших людей. Як приклад — подяки у другій книзі, де він їх особливо оформив під тематику книги. Себастьян де Кастелл любить подорожі, тематику бардів, що він і відображає у своїх книгах. Звичайно це голослівна заява, враховуючи, що у нас поки видано лише дві його книги, але все певні улюблені теми тут очевидні.
Чарівник із ковбойським капелюхом
На момент написання цього тексту, в наших краях поки видано дві книги: Творець заклинань та Чорна тінь. Це книги із циклу Чарівник; історія про хлопчину Келена із народу джан-тепів, який усе життя мріяв стати привілейованим членом їх суспільства. Магом. Проте доля склалася по іншому і він разом із своєю знайомою та трішки наставницею, Феріус Парфакс, змушений податися в мандри, переслідуваний своїм народом. Доля його постійно штовхає до нових земель, бо постійно залишатися на одному місці. А завдяки тому, що він постійно на коні, отримає ковбойський капелюх, статус його завжди однозначний, і часто згадуються різні салуни та пустирі, уява сама спробує прималювати йому умовний кольт. Його кольтом є його магія, якою він старається рідко користуватися. Це вже не кажучи про часту згадку різних карткових азартних ігор і нагороди за його голову.
Елементи вестерна тут більш ніж просто декорації. Романи поступово ними пронизуються. Спочатку в образі Феріус, яка є аргосі — мандрівницею, що записує події на картах та іноді в них втручається. Поступово елементами вестерну проникається і Келен, тим самим символізуючи його зростання як особистості та зміну ставлення до культури свого народу. Оповідь від особи Келена допомагає краще зрозуміти його психологію. Тут знову ж таки будуть помітні поступові зміни особистості. Він ставатиме дорослішим, розсудливішим та позбуватиметься звичних рис характеру його народу або видозмінюватиме їх. Не останню роль в цьому зіграє його наставниця.
Початок шляху
Кожен шлях починається із якогось місця і шлях Келена починається із одного із клану джан-тепської арканократії (верховенство черівників) у найвідповідальніший час у його житті. Він готується стати магом. У джан-тепів є три необхідні умови, щоб здобути ім’я мага. Перша — це сила захищати свою родину. Друга — вміння поводитися з вищою магією, яка захищає наш народ. Третя — просто досягти шістнадцяти років. Сила і вміння мага випробовуються під час складання іспитів після чого вони отримують звання, статус і пошану а також можливість будувати кар’єру у клані. Той же, хто не пройде випробування та навіть не запалить татуювання, муситимете до кінця життя бути слугою магів та в ліпшому випадку жити в коморі своєї рідні, а в гіршому— коротати життя у нетрях навколо міста. Тому Келен неймовірно хвилюється. І в нього є причини, бо магія його зникає. Він не здатен запалити жодне із татуювань, яке відповідає за керування певним аспектом магії. Чим більше маг запалює татуювань, тим він могутнішим вважається.
Перший роман «Творець заклинань» розповідає про перебіг випробування і його знайомство із Феріус, яка прибула до їх міста, бо глава клану, який жив майже двісті років, сконав. Вона як аргосі не могла уникнути події, яку би відобразила у картах. В першому романі Келен дізнається більше про свій народ. Перш за все його справжню історію, яка пояснює дуже багато. Наприклад чого вони такі різноманітні на колір шкіри та чого його народ за весь час при всій своїй могутності не відзначився ніякими особливими звершеннями крім того, що він має могутніх чарівників. Щоб не сильно спойлерити, але при цьому заінтригувати, процитую Феріус, яка чудово описала стан речей у арканократії: «Вони не збудували жодного міста у якому живуть». Джан-тепи це могутні маги, але паскудні люди, які тільки про силу та могутність думають.
Пригоди Келена прекрасно описують усю стагнацію та певну недалекість стосовно того, яким є світ. особливо це помітно з того, що сам Келен мало знає про те, що є за межами його рідних земель. Вже не кажучи про те, що до магів які запалили лише одне татуювання, часто ставляться не ліпше за людей без магічного хисту і їх можуть навіть вигнати із клану. Це показує наскільки вони цінують силу та наскільки зневажають слабкість. Все це досить лаконічно пояснюється їх історією та тим, що вони колись вчинили.
Через певні події Келен мусить втікати зі свого рідного міста та батьківського дому, в якому його вже нічого не тримало. Для свого клану він став ворогом і його доля — стати одним із тих магів, що переховуються від розплати своїх кланів. Прекрасний початок для історії мандрівника, що йде світ за очі щоб сховатися, пізнати світ, себе, та може попутно набути слави. Не обов’язково хорошої. Але така вже його доля.
Шляхи на фронтирі гігантів
Перший роман це доволі таки самостійна історія, але автор захотів продовжити оповідь та показати подальший шлях хлопця. Події роману «Чорна тінь» розгортаються на прикордонних землях, які є своєрідним буфером між трьома великими державами, однією із яких є Джан-тепська арканократія. У цих земель є назви але нема визнання, і вони сприймаються скоріше як об’єкти політики ніж суб’єкти. Їм відмовляють у самостійності і для більшості їх сусідів вони не більше паркана, що відділяє їх від одне одного. Келен тут зіштовхнеться із різноманітними небезпеками: такими ж втікачами як він, тими хто на них полює та місцеві дивовижі.
Цей роман більше розповідає про оточення та шлях, який хлопець вже обрав, але до кінця не усвідомив. Минуле його не відпускає до кінця і він в певному сенсі плекає мага не повністю адаптувавшись до нової для себе реальності. Ми разом із героєм робимо перші кроки на зустріч цьому світу та спостерігаємо перші його зміни.
Також ми дізнаємося трохи більше про аргосі. Їх особливі дисципліни, деякі з яких дозволяють протистояти магії контролю, особливому мисленню і так далі. Аргосі — це збірний образ трубадура, бійця, хроніста та філософа, із деякими особливими навичками та незвичним світоглядом. Вони навіть можуть спілкуватися із одне одним завдяки картковим іграм, за лише їм зрозумілими правилами.
Келен поступово переймає досвід від своєї наставниці та починає краще розуміти навколишній світ. Також він проводить паралель між тими людьми, які він зустрів та кого залишив дома. Як кажуть, усе пізнається в порівняння.
У другій книзі циклу ключовими подіями є зустріч Келена із подібним собі вигнанцем, таємнича епідемія, яка схожа на його хворобу та спроби місцевих влитись у геополітику. Дехто хоче зробити одну із прикордонних територій суб’єктною та більш самостійною у своїй долі. Це доволі цікавий спосіб розкриття світу. Нам більше розповідають про зовнішню політику держав і яку роль у них відіграє прикордоння, і які звички має кожна із сторін. Це можна назвати прекрасною першою зупинкою мандрівника-втікача. А в кінці роману нам окреслюється ціль подальшої подорожі. Подібно тому, як ковбой за голову якого призначили нагороду, рятує селище від бандитів та скачить у далечінь на зустріч новим пригодам.
***
Серія “Чарівник” — хороша історія про втечу з дому та початок неймовірної, але небезпечної подорожі. Ті дві книги, які в нас уже видали, вимальовують великий світ, якому є що розповісти про себе. І разом із тим романи досить таки дозовано розповідають про цей самий світ. Ми не знаємо поки, ще усього розкладу, як український читач, але вже можемо вимальовувати певну відносну об’єктивну картину світу. Однозначно романи рекомендуються до прочитання усім любителям чогось не звичного, пригод, магії, таємниць та інтриг. Крім головних персонажів в книзі є багато другорядних. Вони чудово прописані, але розповідь про них без спойлерів просто не можлива. Персонажі тут формують складне плетиво, яке ми пропонуємо читачам розплутати самим, бо так значно цікавіше.
