Мандрівний замок Хаула
Довелося взріти, прикро що не в кінотеатрі, але як є. Після перегляду не виникає питання, чому Ґіблі – майстри своєї справи. Тим паче вагомих зауважень у сторону фільму не знайдеться. Нюанси завжди є, персонально-суб’єктивні, або широко знані. Однак той надпотужний вплив, вкладений в добру повнометражку – ніхто недооцінювати не збирається. Особисто ця праця Міядзакі імпонує більше, ніж Віднесені привидами, чи Принцеса Мононоке. Утім усе хороше, все чудове. Як хочете максимальний суб’єктив – історія Замку взагалі без церемоній проноситься, без перерв на міжподійні справи – просто летить. Це недобре й непогано, одначе, незвично зараз таке бачити. Досі не можу звикнутись з авторським бажанням вмістити неймовірний світ, непустих персонажів, сюжетне навантаження, ідеї проти мілітаризації, цінність часу й випадкових подій, що доленосними стануть – вмістити у пару годин. Коротше, ідея добірного захоплення всього й усім, навіть коли кількість подій незвично вражає. Жодного хейту – культова класика.
Прикрась прощальний ранок квітами надії
Епоха, схожа на середньовіччя; усюди панують королівства, точаться нескінченні війни за владу та вплив. І серед вихору глобальних подій – зворушлива історія зустрічей і розлук у дивовижно красивому фентезійному світі. Спектакль, який в будь-якому разі емоційно розірве… Немає значення в якому моменті, кожен сам сліпучий блиск обирає, від якого потім згорає. Проте. Відчуття на раз. Зв’язність і темп – погано оброблені. Фільм технічно створений не ідеально. Хочеться сказати про мінуси, бо потенціал не втрачений, однак, на грані. Затягнутий початок, де героям складно співпереживати, і не те щоб глядачів кидали у вир подій – скоріш не вистачає оптимізаційних параметрів старту. Треба подивитися ⅓ фільму, аби бути “invested in story”, буквально. А ось уже після – недоліки не сильно важливі, бо під кінець, особливо, розповідь бере почуттями. Як казав один аніме-цінитель зі стажем: “Кіно для ваших неповторних мам”, – і він не збрехав.
Бакуман (1 сезон)
Мова про вічноквітну класику. Сильний піар, але Бакумана інакше не представити. Розповідь про мрії, які стають цілями на шляху їх досягнення. Про підлітків, не одразу талантів, не народжених геніїв, а про завзятих молодих людей, які використовують найкращі роки свого життя на максимум. Назва – це комбінація слів: “азарт створення манґи”, адже саме жагою до цього діла просякнутий кожний епізод серіалу. Двоє хлопців власноруч роблять те, чим раніше захоплювалися здалеку, біжать дуже тернистим шляхом, але в головах є чітка мотивація. Навіть знаючи наслідки – нічого їх не спиняє, але… На практиці – усе ж регулярно боляче падають, б’ються об землю, додолу летять. У цьому приємність Бакумана. У момент, коли герої зіштовхуються геть з усіма можливими труднощами, негараздами в роботі, нерозумінням одне одного – глядач відчуває споріднену занепокоєність, сум, і водночас – непідробну пристрасть… А ще – це аніме для творців, для цільових мрійників, для нас – тих, хто продовжує робити важливе, хоч і для світу поки не знане!
