Промайнули плюс-мінус 12 тижнів. Відносно спокійно, тихо й неквапливо. Так, мова саме про зимовий аніме-сезон. Зазвичай у цю пору виходять несамовиті, захоплюючі франшизи, на перший погляд вдалі новинки та з десяток середнього-посереднього. Утім цього разу зима не надто вразила розмаїттям чогось такого, про що говоритимуть поза межами сезону (хіба згадають у підсумках року). Власне, ні розчарування, ні особливої розради. Стабільні тайтли, з явними фаворитами – це майже правда. Однак існують деякі винятки з запропонованих вище «правил».
Завершення двох стовпів: Фрірен і Травниця
Приємно, справді тепло на душі, адже передбачений результат виявився правдивим, навіть перевершив будь-які очікування. Фрірен не те, щоб змінила устої фентезі-жанру, радше підтвердила статус вдало виконаної адаптації, створеної впродовж кількох років. У пору погорілих дедлайнів, перепрацювань та динамічних змін на японському ТБ – цього більш ніж достатньо. З плином годинно-хвилинних одиниць часу все вагоміше відчуватиметься внесок ельфійки після кінця подорожі. Люди пам’ятатимуть, а ностальгія лише додасть шарму. Про найсильніші аспекти: музика від неймовірно талановитого Евана Кола, без жодного перебільшення, притягнула й досі не відпускає;Сайто Кеіїчіро (головний режисер) й вся команда не просто вдихнули в першоджерело своє бачення, а підкріпили його кращим з кращих можливих виконань; тандем Цукаси Абе (малюнок) та Канехіто Ямади (історія), який заклав успіх ще з першого розділу манґи. «Фрірен після кінця подорожі» – розповідь, яка не залишає байдужим навіть досвідченого глядача, тому цілком достойна свого рейтингу й відповідної шани.
Травниця познайомила широку аудиторію з китайськими палацовим побутом, інтригами та життям близьких до імператора. Монолог став неочікуваним хітом (для читців ранобе/манґи – давно відома істина). Достойна адаптація, вдалий хронометраж і актуальне продовження на 2025 рік. Приклад непоганої оповіді з надто цікавою, харизматичною, стійкою, кумедною, такою вже рідною Маомао. Сюжет, з історіями «на подумати», додає різних відтінків сприйняття зображених ситуацій, а ґрунтовний аналіз головної героїні завжди тішить глядача, аж до крайньої серії 1-го сезону. Музика, візуал, вкладені ідеї, реалізовані задуми – усе на рівні.
Здивувало, вразило, несподівано сподобалось
«Пітьма всередині мене» – явний фаворит, який протримався в різних чартах на першій позиції упродовж усього зимового сезону, і не дарма. У двох словах: другий сезон був категорично необхідним, тому швидкий анонс, а згодом вдала екранізація вдихнули свіжість у жанр: «ми одне одного кохаємо, але освідчення читайте в манзі».Зрідка в звичному ромкомі зустрінеш стільки тепла від команди аніматорів і всіх причетних.
«Бос-лиходійка 99 рівня точно не є володарем демонів» – трішки видозмінена назва, яка чудово передає суть усього сюжетного навантаження. В адаптації приємно вражає не саме її виконання (точно не сильна сторона тайтлу), а примирена реакція Юміели (протагоністки) з усім на світі. Її погляди на життя та вирішення складних питань не раз дарували посмішку. Спокійно, без зайвого напруження, на раз перегляду – згодиться.
«7-ма петля часу» про сильну духом протагоністку Ріше, з величезним запасом життєвих досвідів за плечима.Дівчина з ціллю підкорити долю рушає прямо-прямісінько в нелегку дорогу, аби змінити себе й оточення довкола. Приємний зачин, непогана середина й кінцівка, якою б вона не була. Не хіт з хітів, проте, залишає по собі суто приємні враження.
А тепер коротко-тезисно
«Мешл» у категорії «найкращий опенінґ», який підбадьорив дивитися весь 2-й сезон.
«Кохання на кінчиках пальців» – витриманий стандарт, але манґа нічим не гірша.
«Клас Еліти» може, навіть коли не хоче: 3-й сезон щось то й показав.
«Тортури для принцеси», або як зігріти власне серце – вірність ідеї до самого кінця!
«Підняття рівня наодинці» – майже успіх, який витягне в наступному сезоні.
