(*Лапки — це рубрика із вигаданими інтерв’ю, у якій ведучий кіт Бурлака говорить із персоніфікованими явищами культури.)
Я із нетерпінням очікував на це інтерв’ю і хотів витиснути із нього максимум користі. Ми зустрілись у кафе на роздоріжжі світів. Коли до мене підійшов звичайнісінький чоловік в чорних джинсах, сірій футболці та картатій курточці, я й подумати не міг, що це саме він! Фендом підійшов до мого столика і привітався.
🐾 Добрий вечір, то це ви кіт Бурлака? Раді вас бачити.
🐱 Добрий! Раді? В-вибачте ви що говорите про себе у множині?
🐾Ой! Вибачте, я спалився. Мені важко себе стримувати. Адже моє друге ім’я — Легіон.
🐱Л-легіон? Той самий Легіон що вселився потім у свиней? Свят-свят-свят!
🐾Хе-хе, жартую. Не той самий. Просто якось на вечірці інші явища культури дали мені таке прізвисько, а все тому…, а все тому що… я не одна, а багато особистостей! Зараз я — сукупний Фендом, загальне поняття, але так я проявляюсь доволі рідко. Тому раджу вас поспішати допоки я не перекинувся у Фендом Джоджо, фендом кішки Пушин, або Фендом якогось рок-гурту. Як бачите, трактувати мене можна по-різному. І тоді як у особистості у мене кардинально змінюється характер. Зараз я виглядаю і поводжусь як звичайна непримітна людина, але все зміниться варто лиш іншій субособистості оволодіти моєю свідомістю.
🐱 Лишенько, а я й подумати не міг, що ви таке складне явище. Хоча ні, не сприйміть це за грубість. Я очікував вашої ефектної появи, але коли ви прийшли як проста людина і таке сказали, то я розгубився і не знаю з чого почати.
🐾 Почнімо із гордовитої фрази. Я невід’ємна частина життя тисячів тисяч таких самих хлопців та дівчат по всьому світу. Хтось знаходить у фендомах друзів, хтось відпочиває від турбот світу цього, хтось знаходить просвітлення і так далі.
🐱 А як правильно тебе називати? Фендом чи фандом?
🐾 Чесно, не важливо. Оскільки моє ім’я походить з англійської, якщо вам зручніше казати більш первинно кажіть “фен”, якщо хочете вкласти більше ясності в корінь, то кажіть “фан” (адже для носія української, мова про фаната, а не про сушку для волосся). Ще мені до вподоби адаптація “фанхата”, тут і корінь перекладено і є гра слів, бо “дом” асоціюється із домом і тут на тобі — “хата”. Так і хочеться щоб всі учасники почувалися затишно у своїх спільнотах, як вдома.
Моє ім’я пройшло дуже цікаву еволюцію. Це було звичайне слово в англійській мові, на рівні із Freedom. Основна частка (себто корінь) плюс суфікс dom, яка використовується для позначення станів, рангів, володіння, сукупності осіб. По суті моє ім’я можна трактувати багатозначно, але спочатку воно означало в основному стан “захоплюватись чимось”, “бути фаном чогось”, але поступово слово стало все частіше і більше використовуватись як іменник для позначення спільноти фанів. Це відбулось десь від другої половини XX століття, що цілком природно, бо популярна культура і різні франшизи стали набирати обертів, аж до стану коли я не можу злічити всі свої особистості.
Так вигаданий світ перестає бути власністю автора і на добре це, чи на зле — ніхто не знає.
🐱 Хм. Розкажу про себе. Я із малечку був звичайно-незвичайним котом: любив читати, дивитись аніме, грати у ігри. У моїх соцмережах почали з’являтись пабліки та групи, де кожен міг робити допис, постити картинки, музику, цікаві факти про улюблені тайтли. І лише потім я дізнався що це явище зветься фендом і я його частиною.
🐾 Так. І тут варто усвідомити, що самого факту “Мені подобаються ці книги” замало. Для того щоб бути у фендомі людина має як мінімум спілкуватись з іншими шанувальниками цієї серії. А вищий рівень — вести самому паблік, робити фан-журнал, косплеїти, малювати фанарти, робити відео на Ютюб, писати фанфіки — будь що із переліченого, що є активною творчістю.Так вигаданий світ перестає бути власністю автора і на добре це, чи на зле — ніхто не знає. Тим не менш міцні образи та персонажі і стимулюють уяву та творчість різних людей. У них є свої добудови до фундаменту, різні трактування одного й того самого героя чи події. Це не канон, але по своєму прекрасно. Хоча всі ми знаємо про суперечки між фанатами який пейрінг чи фінал кращий. Приклад з фендому Атаки титанів — це питання “А чи вийшла Мікаса заміж в епілозі? А якщо так, то хто її чоловік?”.
🐱 А чи можемо ми зупинитись детальніше на питанні що означає живий / не живий вигаданий світ? Я вже писав писав про світи, але до таких категорій ми ще не доходили. Хоча коли ми характеризували Ґандам, то часто писали що ця франшиза жива, яка постійно змінюється і розвивається з різними поколіннями.
🐾Вірно, але це результат, а причина в мені, в моїй природі. Загалом я та інші сучасні явища культури ще мало досліджені. Тут спрацьовує ефект уповільнення гуманітарних та суспільних наук. Тобто якщо математики, фізики та інші плюс-мінус точні науки працюють із явищами в реальному часі чи випереджають майбутнє, то історики, культурознавці й таке інше завжди більш ясно описують та аналізують явища, що відбулись та утвердлись мінімум півстоліття-століття тому. І все одно продовжують копатись не знаючи де істина навіть у ще старших явищах.
Але один цікавий висновок напрошується точно. Вигаданий світ — мій найкращий друг, моя душа. Ми жити одне без одного не можемо. Хоча він живе трохи на іншому рівні буття, але я відчуваю зв’язок з ним. Ми завжди підтримуємо одне одного, ми нерозлий вода. Я для нього — наче провідник, дозволяю йому втілюватись на землі у різних фізичних та ментальних формах: у косплеї, у фанатських теоріях, в артиках, у фанфіках врешті решт.
Дехто каже взагалі, що наявність фендому — вирішальна для вигаданого світу.
Чи вдалось авторові якогось твору зачепити багато людей, аби вони утворили фендом?
Якщо так — то вітаємо творця, він сотворив немислиме, бо тепер його світ живий у серденьках сотень чи тисяч людей. Тут на думку спадає багато речей, але коли ми вже кажемо про серденько, згадаймо тисячі людей що прикладають руку до грудей та говорять: Shinzō wo Sasageyo.
🐾 Але якщо вже бути відвертим, моє коріння досить таке далеке. Чи чули ваші читачі про таке явище, як Паракосм (Paracosm)?
🐱 Не можу ручатися за кожного, але у моїй рубриці ще такого гостя не було. Тому потрібне пояснення.
🐾 Це мій дід. Паракосмом називають імпровізовану гру дітей у країну-мрію. Багатьом це знайоме із власного досвіду, або із розповідей інших чи з фільмів та книг. Дуже яскраво паракосм показується в таких творах як “Міст у Терабітію”, “Брати Левове Серце” або є навіть у творах про Пітера Пена. Схема така: діти уявляють собі світ, мандрують у нього, переживають там пригоди, вигадують на ходу там різних персонажей, події, георафію і навіть мови. І хоча у всіх згаданих мною творах пригоди подані як умовно реальні, але на всі можна дивитись під моторшним кутом: “Це все ескапізм, насправді всі пригоди ніколи не відбувались, діти все вигадали”.
Психіатри Роберт Сільві, Девід Коен та інші їхні колеги зауважили, що в такі ігри грають в основному начитані, творчі та розумні діти. Світ створений їхньою уявою базується на їхньому особистому досвіді, на тому що вони прочитали, які історії чули. Часто було так, що діти вигадували сюжеті тотожні із різними міфами, хоча на той момент ще не були добре обізнані в них. Зазвичай паракосм сильно впливає на особистості дітей, стає частиною їхньої суб’єктивної реальності, не рідко такі діти в дорослому житті обирали різні творчі професії і ще досить добре пам’ятали свої світи, вони їх надихали та керували по життю.
🐱Ой, лишенько, ці мотиви про дитячу міфотворчість і тугу за фентезі світом у протистоянні суворій реальності… Лишенько, це так зворушує. Няв, треба валер’янки, серденько не витримує.
Діти, які грались у свої світи, хоча б двоє — й були першими протофендомами.
🐾Можливо. Адже це не завжди носить чистий та невинний характер, адже є в цьому щось моторошне. Від теорій що Пітер Пен насправді викрадає дітей від батьків, до випадків коли про вигадані світи марили двоє дівчат-підлітків і змовились вбити матір однієї із них (справа Паркер-Гьюм). Але зосередьмося далі на самій сутності явища. Мій дідусь Паракосм часто повторює мені: “Діти, які грались у свої світи, хоча б двоє — й були першими протофендомами — провісниками сучасних”.
🐱 О, тут мені згадується важливість символічного значення. Мені наприклад байдуже що не існує реально тих персонажів та місць, які зачепили. Я все одно буду ними надихатись, класти собі на шпалери та аватарку, уявляти щоб було, якби я туди потрапив. Від аналітичної психології до дослідження нейронів мозку під час читання історій — говорять, що для психіки та мозку те, що ми собі уявляємо, має рівносильне значення тому, що є у фізичному стані. І те, і інше, в різних пропорціях для різних людей впливає на їхню свідомість та сприйняття.
А буває, що дитина сама вигадує світ, лише для себе і ні з ким не ділиться.Тоді виходить, тут лише один ментальний мешканець, отже і фендому немає?
🐾Так. Але по правді це буває дуже рідко. Іноді дійсно такий порядок речей всіх влаштовує. Але найчастіше творець хоче поділитись своїм творінням з іншими, вони пишуть, малюють і роблять все для цього. Уявімо що одна така книжка з’явилась. Назвемо це “Книгою про Квітолетію”. Люди прочитають її, зацінять цей світ. Але з тих чи інших причин Квітолетія та її персонажі не накладе великий відбиток у свідомості читачів, простіше кажучи не зачепить. Вони можуть написати гарні відгуки, але не будуть буквально фанами, отже не захочуть витрачати свій час на створення артів чи іншого контенту пов’язаного із Квітолетією.
Чим менше фанатської творчості, дискусій та нових творінь — тим менше у нас шансів говорити: “У Квітолетії є фандом”. І насправді цим страждає не один твір, досить багато хороших творів не мають великої спільноти фанатів. Вони прекрасні і по-своєму відчуваються живими. Їхній красі так бракує артів, загадок на фестивалях, та інших матеріалів. Це все жорстока боротьба за увагу людей. Не приховую, мене часто вплітають у комерцію, аби фанати побачивши щось круте сказали одну-єдину фразу: “Шат ап енд тейк май мані!”
🐱А, ну зрозуміло, чим більше фанатів — тим більше є сенс робити нові продукти, спін-офи, мерч і так далі.. Тим більший попит.
🐾 Боротьба складна, але в певній мірі справедлива. Певна річ, велику роль у поширенні історій відіграє не лише рівень виконання історії, але й її піар та загалом популярність медіа, де було її видано. Та все одно ви ніколи не вгадаєте що стане популярним. Це все наче лотерея або виграш в казино.
Проте я вже виділив для себе деякі закономірності.
По-перше, це великі фендоми збирає історія із загальнолюдськими проблемами та мотивами. Тобто має бути такою, щоб попри все залишатись актуальною незалежно від часу, умов, народу, мови та країни, де вона буде прочитана. Щось просте, що розуміють усі, але одночасно складне, на що часто нема однозначних відповідей.
Друге, це зворотнє: поцілити у дух свого часу, знайти якусь зернину новизни, свіжу ідею та погляд, вловити якусь тенденцію розвитку, дати відчуття неймовірної візії епохи, а може й навіть майбутнього.
А третій пункт — це сам рівень виконання, емоційна краса історії.
🐱А й справді, якщо так подумати, то всі дуже відомі твори опинились на своєму місці в свій час, були доволі гарно реалізовані та досі не забуті. Мене дуже зворушує наприклад, коли багато людей з усього світу затамувавши подих чекають на нову серію чи главу чогось. А потім жваво обговорюють. Це схоже на відчуття перебування на великому концерті чи на футбольному матчі, особливо коли команда за яку ти вболіваєш перемагає.
🐾 Так. Але не забуваймо, що люди бувають токсичні. І я теж не золотко. Нездорова критика, булінг, навіть переслідування авторів за те що вони зробили щось не так, створення марних очікувань — все це є всюди, де є люди.
🐱 О, також ваші особистості діляться не лише за тайтлами, але й за країнами! Це я тільки-но згадав! І за країнами ви теж можете ділитись на типи. Наприклад: загально український аніме-фендом, або український фендом конкретного тайтлу…
Я не встиг договорити, як на моїх очах пан Фендом перекрутив свої очі, засвітив білками і знов повернув зіниці. Та вони вже були зовсім іншими, більш юними і одночасно відчувалась у них стареча мудрість, так наче ця особа — відважний Фенікс.
🐱 П-привіт.
🐾 Кликали мене? Я Український Фендом. У мене теж є багато субособистостей. Хочу подякувати всім авторам, як і творцям власних творів, так і контент-мейкерам. Ви й не уявляєте яке полум’я у вас за плечима.
🐱Мосьпане, ви хочете сяяти? Тільки скажіть що слід зробити, аби так сталося, і я зроблю все заради цього, няв!
🐾 Ти дійсно хочеш знати? Тоді забудь мене.
На цих словах Український Фендом таємниче подився і я зрозумів, що ці слова мають подвійне дно. Я мовчки замовив ще по каві та валер’яночці. Наша розмова тривала ще кілька годин. Тому …
Далі буде…
