Як правило, аніме-екранізація збільшує інтерес до першоджерела. Замість загального опису, чи огляду зі спойлерами, пропонуємо вам почитати перелік сильних сторін ранобе Unnamed Memory. Саме ці риси роблять історію особливою.
Unnamed Memory (Безіменні Спогади) — це завершена серія ранобе у 6-ти томах, написана Куджі Фурумією. Книги видавались із 2019-го по 2021 рік (в Японії), а вперше легкий роман публікувався на сайті syosetu.com (з 2008 року). В історії також є продовження — серія After the End.
Безіменні Спогади
Почнемо з самого початку, тобто з назви, яка з плином часу найліпше запамʼятається. Запропонована вище варіація імпонує мені найбільше. Безіменна памʼять — це сукупність спогадів, але з конотацією певної стабільності. Безіменний спогад — один, його занадто мало для 6-ти томів. Тож, або англійський варіант, який авторка й так використовує, або Спогади, хоч і Безіменні. Куджі Фурумія не образиться, мабуть…
Краса слова
Розгортаєш будь-яку сторінку (одну з 500 у телефонному форматі), навіть з переліком розділів, чи описами головних персонажів, і просто насолоджуєшся. Досить щиро, аби про це написати) Приємні, легкі, живі; сумні, гіркі, бліді… Сповнені всім, чого можна побажати, й від чого серце завмирає; затамовуєш той один подих, щоб видихнути та знов поринути в дивовижу слова, яке є частиною цілісного пейзажу сторінки. Стійке враження, всеохопний ефект — це авторський стиль Куджі Фурумії й робота перекладачів, редакторів — усіх з Yen Press.
Найвитонченіша робота прослідковується в зовнішніх змінах, внутрішніх конфліктах. А основа основ, тобто взаємодія тієї самої пари — це фантастика, справжнє “фентезі”. Коли Тінаша та Оскар разом — навіть слова підсилені особливим шармом, неймовірними палкими почуттями, які не стираються з плином часу.
Природа, ландшафти, міста, держави — атмосфера передана усюди вдало.
Екшн на слова лягає просто непогано, моментами дещо складно для проєктування в уяві (у перших томах особливо, далі тільки краще). Щось опускається, але загальне враження й динаміка бою зберігаються.
Попереду свого часу
Точність моїх роздумів може суттєво різнитися з правдивістю подій. Хай спекулятивно, але зі спостережень.
Читаючи томи досить неспішно (гаразд, перші два просто пролетіли), хоч і регулярно, не раз задумувався над спорідненістю з уже знайомими концептами, рішеннями… Пишу не про загальні канони фентезі-жанру, чи повороти сюжету (місцями унікально, місцями стандартно). Мова про вже зараз знайомі “механіки” (2008 рік, нагадаю). Промайнули й “розширення території” Кайсена (Jujutsu Kaisen), і “значущість у простоті” Фрірен, і найпомітніше, що аж занадто очевидно — Ре: Зеро.
Читаючи коментарі від Таппея Наґацукі після 1-го, 3-го, 6-го томів, щирість його слів неможливо применшити. Докріплюю абзаци для ознайомлення.
Думка в тому, що Ре:Зеро могло б і не бути таким, яким ми знаємо, без впливу UM (навіть якщо це проявилося на пізніших етапах історії). Маю на увазі магію, прокляття й дещо більше, аж занадто вкорінене у всесвіт Субару та Емілії.
Фундаментальна магія
Коротко (не псую враження). Настільки детальне та ґрунтовне пояснення використаних заклять, що аж приємно. Цікаві лексичні звороти для потужних заклинань, повне розуміння принципів і правил магії як такої… Куджі Фурумія не соромиться адекватно пояснювати й подає необхідне у потрібний момент. Описане вище — одна з найсильніших сторін цього легкого роману, не інакше.
Живий світ
Трохи більше пари слів. Цікавий, справді привабливий сетинг, який є безпосередньою частиною історії. Світ змушує події відбуватися, а не чекає змін. Глобалізація як вона є, тільки за часів магії та мечів. Правдиво зазначу: лише частина субʼєктів міжнародного порядку бере активну участь у двох актах історії. Тим не менш, це не є проблемою, бо існує After the End…
Найкраща фентезі пара
Без жодних перебільшень. Не люблю порівнювати, давати ярлики, складати топи (далі все ж буде один). А втім зараз кардинально інша справа. Стосунки двох — це не “одна з”, це — найсильніша сторона історії. Ідеальне виконання. Під усіма неможливими кутам, навіть під мікроскопом. Можна конструктивно підкопувати під сюжетні перипетії, можна отримувати менше/більше задоволення від деяких рішень. Проте основазалишається незмінною. Тепло сердець і багатогранну красу людських почуттів можна передати протягом сотень сторінок, так, щоб хотілося читати далі. Не набридає.
Найприємніша кінцівка
“Кожному своє, але мені дуже сподобалось”, — приблизно така думка промайнула після завершення 6-го тому Безіменних Спогадів. Ніколи не тішився надіями, що зможу легко відпустити цю історію. Записую себе до людей, які не терплять кінцівки в будь-якому прояві. Особливо, коли час минув з користю, добре та натхненно. Утім уперше за довгий час, а то й загалом, мене влаштувало абсолютно все. Ба більше, саме приємність фіналу змусила щиро порадіти за поняття “кінця”. Зі свого боку Таппей зазначив: “…завершенням історії, яку всі ми, читачі, жадібно поглинали, є фінал, який, мабуть, не можна назвати щасливим кінцем”. Думки різняться.
Шлях
Як уже зазначалося, історія складається з двох актів. Сприймати її однаково, навіть якщо вийде, справді не потрібно.
Цікавий досвід, який переріс у щоденну звичку читати протягом 37 днів, залишається зі мною. Так само й чудові миті, які стали спогадами.
Мої вподобання легко підкріпити відданістю до цього легкого роману, залюбки перечитаю з плином часу (було б чудово українською).
After the End — потенційно те, що хотілося б побачити в загальній історії Безіменних Спогадів, тому з нетерпінням чекаю перекладу спочатку англійською.
Улюблені томи за рейтингом:
1 – Третій
2 – Пʼятий
3 – Шостий
4 – Другий
5 – Перший
6 – Четвертий
(на загальне враження не впливає)
Незабутні години гортання сторінок, які подарувала Куджі Фурумія — безцінні. Щиро вдячний, що Сенсей вирішила продовжити історію після 3-го тому (японські читачі, гарно спрацьовано!). Подяка й шана всім залученим до роботи з Yen Press — неймовірний переклад. Щиро захоплюся всіма-всіма, завдяки кому ця історія побачила світ!
Дякую й тим, хто дочитав аж сюди. Пройде час, і ми ще повернемося до Безіменних Спогадів, тільки вже Після Кінця.
