Наукова фантастика — це не просто жанр. Це спосіб зазирнути у майбутнє людей шляхом рефлексії над світлими мріями та похмурими застереженями. Вигадки, реальність та припущення про майбутнє – основа наукової фантастики.

Є дивні, на перший погляд, еклектичні поєднання жанрів. Однин із таких поєднань я помітив у вітчизняного автора трагічної долі. Але ми не про авторів нині говоримо, а про їх твори. Про тоненьку книжечку «Закоłoт. Невимовні культи» Володимира Кузнєцова.

Чим воно є

Якщо спробувати охарактеризувати, чим є ця книга, то виникають певні труднощі. З одного боку ясно прослідковується науково-фантастичний сетинг. Тут і космічні кораблі та колонізація інших планет, і злі прибульці. З іншого боку тут багато хтонічного жаху в стилі Лавкрафта та просто містики. Після опису всього цього надприроднього починається розповідь чому воно так влаштоване. Автор намагається пояснити принципи дії багатьох явищ, навіть найдивніших  на подобу квантових котів та вогняних вампірів. Й на диво, це не обмежується банальним відсиланням: «тому що воно квантове».

Формат

Книга розбита на декілька окремих фрагментів, які можна назвати оповіданнями. Ці оповідання повязані між собою і розповідають одну історію, але розставлені не у хронологічному порядку. Також наведений і правильна часова послідовність, але автор не рекомендує читати так.

Якщо підсумовувати все вище, то виходить, що Заколот – це роман у оповіданнях, сюжет яких краще сприймається не хронологічно.

Довгий шлях у зорях

Містика, наука та соціум — основні теми Заколоту.

Оповідь охоплює не одне століття та розповідає про різні періоди життя людства, починаючи від древності і завершуючи далеким майбутнім. Можливо трішки квапливо та рвано, але нам розкажуть досить багато для того, щоб ми мали притомну картину. При цьому книга має і свої глибинні сенси та питання. Крім вище згаданого поєднання лафкрафтівського жаху та науки, є ще й деякі філософські питання. Наприклад чого прибульці тероризували землян, але були лояльними до жителів Марсу. Ми ліпше зрозуміємо зміни, які сталися з кораблем на прикладі історій, які протікають в різні часові періоди та пронизані різномінтними зв’язками. Доволі цікавими є зміни звичайного футуризму на містицизм і минуле місцевого Вічного войовника.

Як це читати?

Все описане вище ми й не намагались оцінювати, адже це справа читацького смаку. Але є один обєктивний недолік книги. В тексті досить часто є репліки іншими мовами. Латинська, японська, німецька. Цих реплік багато і вони не мають перекладу чи глосарію. З однієї сторони — авторське бачення і творчий підхід, але на ділі такий маневр є очевидним недоліком тексту, бо ускладнює його сприйняття читачем.

Висновки

«Закоłот. невимовні культи» є доволі незвичною та моментами суперечливою книгою, але це не робить її поганою. Вона має своє незвичне бачення на наш світ і канони літератури, багато філософського підтексту та посилань, але при цьому дуже лаконічна. Тому, якщо ви не проти час від часу діставати перекладач і пізнавати цікаві мікси жанрів, то Заколот однозначно вартий вашої уваги.