Перш за все варто наголосити: порядок викладу матеріалу не впливає на значущість події — усі цікаві й свого роду унікальні. Отож, прошу читачів приділити однакову частку уваги, пильності й зацікавленості в написаному. Тож чим запам’ятався 2023? Цифрами, подіями, гучними історіями та чимось новим, уже звіданим.
Понад 200 аніме в 2023
Продовження, новинки, серіали, повнометражні фільми, а також OVA та ONA. Трішки статистичних даних: стандартно-класичний жанр фентезі, у поєднанні з подорожами крізь світи, ісекай тримає позиції (на щастя, чи на жаль). До 50 тайтлів лише одного спрямування — це сильно. Було все: від готування просто неба, до сільського господарства й заощадження грошей. Не оминули дівочу дружбу, смартфони, мечі, щити й торгові автомати… Пишучи мовою фактів — жанр перенасичений до нестями.
Цифрам підвладно відображати людську завзятість та виробничі потуги, тому несамовиті старання за сезонами прослідкувати не складно: осінь подарувала глядачам найбільшу кількість аніме — понад 65 тайтлів, а літо натякало на період відпусток і відпочинку. Таким чином, 50 аніме — достатній показник, хоча й найменша кількість за рік. Про якість деяких анімаційних історій уже писали, проте, навіть тут встигнемо згадати й наголосити на чомусь новому…
На думку всесвітнього аніме-фендому визначним став новий підхід для старту (та подальшого просування) справді успішних аніме-проєктів. Мова про “Oshi no Ko” та Sousou no Frieren
Несправедливо оминати очевидний факт, який став основою “нової стратегії” згаданих вище тайтлів – достатнє вкладення та стабільне фінансування. Гроші на створення по-справжньому хорошого продукту є не в усіх, тому часто ми, глядачі, споглядаємо класичний підхід: кількість (серій, мерчу, фансервісу) замість якості вкладенихсенсів. Віддавши належне очевидній істині, перейдемо до нововведень: вдале оперування готівкою (абстрактне поняття) призводить до успішних рішень. У нашому випадку: започаткування фільмів у серіалах. Не лише часовий проміжок сигналізує про наявність повнометражки, а й чудова якість – бонус, який залишається сталим впродовж усього серіалу.
Творці та всі залучені до створення “Oshi no Ko” зробили подвійний, навіть потрійний хід конем, випустивши першу серію спочатку в японських кінотеатрах, а згодом – на телебаченні й стрімінгових сервісах. Коли немає змоги розділити ідею навпіл (так, щоб це не вплинуло на загальне враження), потрібно перевернути з ніг на голову можливість самої реалізації. Приблизно так зародилося бажання втілити весь перший том в одному анімаційному акті – серії на 80+ хвилин. Прокат в кіно, гучний початок серіалу та схвальна реакція глядачів не лише вдома (на японських землях), а й не за одним океаном… Вклали, створили й успішно реалізували.
В осінньому сезоні ми вдруге отримали задоволення від старту, цього разу вдячні Madhouse. Sousou no Frieren з першим епізодом на 80+ хвилин, який для міжнародної аудиторії розділили на 4 серії (випустили одразу, мабуть, у цьому був сенс). “Не хочеш зруйнувати ідею – не псуй вплив від неї, не змінюй авторський задум, а навпаки – скористайся наявним анімаційним арсеналом”, – не цитата, а споріднена думка творців (не інакше).
Наявний особливий старт закономірно допомагає просувати й вдало рекламувати подальше. У глядачів з’являється щира зацікавленість, спровокована вдалим початком. Також сформована довіра до людей-майстрів своєї справи. Студія отримує повагу, продажі першоджерел зростають; в інтернеті шум не стихає.
Підтримка сформованого інтересу ґрунтується на вдалій основі, якої недостатньо. Успішний серіал однаково потребує впливу ззовні. Почнімо “з початку”. Опенінґ здатен візуально вражати, гарна картинка під акомпанемент вдалої пісні – в’їдається в пам’ять, що слугує додатковим піаром. Утім трапляється особливе, коли пісня виходить за межі аніме-фендома. Idol у виконанні Yoasobi – ідеальне поєднання реклами тайтлу та виконавців. Піар у квадраті. Пісня стала хітом не лише в рідній Японії, а й втрапила в американські чарти, складно було хоч раз її не почути… До слова, за різними теоріями змови популярність супердуету повпливала на перший опенінґ Фрірен.
Також творці вигадують нові онлайн-маневри, щоб збільшити інтерес до своїх аніме. На прикладі Оші чудово прослідковується медіаграмотність робочого персоналу: веденням Х (Твітер)-сторінки зараз сильно не здивуєш, а ось публікація додаткового матеріалу щодо процесу створення серіалу – свіжий та вдалий хід. Ба більше, залучення персонажу історії (мова про стрімерку Мем-чо) до проведення новинних випусків і анонсів – це надто геніально. Ось така вона всеосяжна успішна піар-кампанія.
Про вихід “останнього фільму” майстра багато встигли сказати
Навіть в нашому журналі писали: “Культовий режисер, батько аутентичного візуального стилю, який залишається вірним 2D-підходу – Хаяо Міядзакі. Він узявся до створення «останнього фільму в своїй кар’єрі». Історія базується на однойменному романі не менш впливового автора Йошіно Ґендзабуро…” (з 2-го випуску PRO.Видіння). Стрічка отримала світове визнання та «Золотий Глобус» за найкращий анімаційний фільм. Хоча сам Міядзакі мав сумніви щодо успіху найдорожчого творіння студії Ghibli (зі слів головного продюсера Тошіо Судзукі), але все склалося досить непогано. Цікавинкою можна вважати підхід щодо просування кінокартини, якого, по суті, не було. Так, жодних намірів здійняти галасу в інтернеті, чи деінде, не прослідковувалось. Стратегія: “Менше знаєш – більше хочеться взнати” непогано себе зарекомендувала (працює для студії Ghibli). А щодо “останнього фільму” Хаяо Міядзакі: майстер уже почав збирати ідеї для наступного й поки не планує полишати улюблену справу, тож очікуємо майбутніх звершень.
Штучний інтелект та його вплив
Починаючи від ілюстрацій в стрічках соціальних мереж, закінчуючи створенням манґи та анімаційних замальовок. Що вже казати, якщо будь-яка галузь піддається автоматизації й, ключове, оптимізації людських ресурсів. Потрібно підмічати позитивне, адже з його надлишком з’являється негативне. Робота потенційно може покращитися, якщо користуватися засобами для її спрощення. Додаткові “інструменти” людині завше стануть в нагоді. Утім коли приладдя, методи механічного впливу, стають фундаментом виконаної праці – втрачається автентичність, за нею якість та емоційність. Чи варто прирівнювати очевидну штучну абиячину, бодай зводити її до успішних, чи не дуже, людських плодів праці? Вибір та ставлення залишаються індивідуальним правом кожного, однак, вплив штучного інтелекту на повсякденне й професійне життя вже переоцінити досить складно.
Український мультиплікаційний фільм в японському прокаті
…або лагідна українізація японців. У будь-яких контекстах – це визначна подія, якою слід пишатися. Українська стрічка «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила», подолавши довгий шлях перепон, бюрократії та краудфандингу, була презентована нашим японським друзям. Світ не без добрих людей, адже своєю ідеєю показати образ України поза війною Нацумі Кокава безперечно змогла підтримати нас. Так, не лише вона, а й інші інвестори (Kadokawa, журнал Asahi Shinbun…) відкрили українською культуру для обговорення в японському суспільстві.
Також варто згадати про нашу “Мавку”, яку показали в понад 80 країнах світу. Найкасовіший український фільм – успіх, який: “…відроджує віру у незалежну анімацію серед вітчизняних дистрибʼюторів” (зі слів CEO FILM UA Group Вікторії Ярмощук).
Справді успішна кіноадаптація манґи One Piece – сподобається кому завгодно?
Риторичне запитання, адже уніфікованого людського смаку не існує. Глядачі, які хоча б помірно знайомі з гіперемоційністю та елементами “аніме-маневрів” (візуальних, звукових), мають шанс отримати задоволення. Цінителі японської анімації також відзначають вдалі таймінги та адаптований під 8-серійний формат перебіг подій (дещо змінений від оригіналу). Навіть не читавши першоджерело, без знання всесвіту, але з бажанням ознайомитися з культовою історією, адаптація від Netflix занурює та не відпускає (гаразд, моментами трішечки затягнуто). Не варто сприймати думки без критичного погляду, тому, зазначивши, що кіноадаптація і не претендувала на щось занадто особливе — вияв творити “аніме в реальності” цілком можливий (з відповідним фінансуванням та завзяттям). Приємно, що One Piece від Netflix отримав офіційний український дубляж та був у топі переглянутих стрічок не один тиждень. Загальне визнання – показник успіху, чи не так?
Джерела
