Але ж до дідька справді живі емоції змушує переживати цей Джюнджі Іто! Я колись вже писав про цього манґаку як про “Короля Жаху”, яким його вважають. Але мушу дещо виправити себе ж. Пан Джюнджі Іто майстер емпатії і збіса чудовий оповідач! Манґа “Томіе” — це чудовий приклад. Треба мати неймовірний талант, щоб з однієї ідеї створити стільки цікавих і не очевидних історій.
Але про це трохи згодом. Спочатку давайте поговоримо про саме видання та історію манґи.
Оригінальна манґа “Томіе” має двадцять розділів в трьох томах. Але українське видавництво “Malopus” видало цю манґу в двох, чудово оформлених томах. Це тверда обкладинка, біло-чорно-червоне оформлення з червоним зрізом і якісним, цупким папером. Гортати сторінки одне задоволення, а на паличці ці два томика виглядають просто чудово.
Цю манґу пан Іто почав писати в далекому 1986 році, коли він тільки починав свій шлях манґаки. На той час Джюнджі Іто працював зубним техніком і тільки робив свої перші кроки в світі манґи. Першу історію про Томіе він писав щоб подати на Премію Умедзу – премія горор-манґи, названа на честь Умедзу Кадзуо – видатного манґаки в жанрі жахів. Створення цієї історії було дуже нелегким для пана Іто, але це вартувало того, адже йому поталанило, і “Томіе” одразу ж була почесно відзначена Премією Умедзу.
Так про що ж манґа “Томіе”?
На перший погляд це історія про дівчину. Неймовірно гарну, популярну серед чоловіків і дуже самозакохану. Дівчину, яка любить тільки себе і її улюбленим заняттям є маніпулювання своїми прихильниками. Що завжди призводить до однакового фіналу — прихильники Томіе вбивають її в найжорстокіший спосіб. Але це тільки поверхнева оболонка історії. Адже жодна смерть не є перепоною для Томіе. Кожного разу вона повертається, чим зводить з розуму своїх “кривдників” іще більше.
Щоб не псувати вам враження від прочитання манґи, я не буду надто вдаватись в подробиці сюжету і постараюсь поділитись з вами своїми враженнями без зайвих деталей. Отже “Томіе” може здатись доволі стереотипною історією, таким собі слешером з елементами містики. Але я вбачаю тут щось глибше. Впевнений, якби я добре знався на культурі Японії і її міфах, то зміг би побачити в Томіе не просто цікавого персонажа, ба навіть відображення Японських йокаїв. Адже Томіе це не людина і про це ви дізнаєтесь вже з перших сторінок манґи. Це зла сутність, і вона настільки зла, що ненавидить навіть себе, чи то прояви себе самої.
На початку манґа здається дещо дивною і ніби написаною незрозуміло і недбало. Події і вчинки героїв здаються абсолютно не логічними і навіть дивними. Але згодом, читаючи манґу, приходить усвідомлення що насправді пан Іто відображав все саме так як і планувалось. Адже поступово ми дізнаємось все більше подробиць і це складається у цілісне розуміння “Томіе”. Може здатись що кожен розділ — це така собі окрема невелика історія, але чим далі, то більше розумієш що це цілісний твір з своїм початком і зрештою фіналом. Фіналом який дивує своєю розв’язкою.
Пам’ятаєте на початку я казав що Джюнджі Іто чудовий оповідач і дуже знається на емпатії?
Так от, це чиста правда! В його історіях про Томіе дуже багато цікавих сюжетних поворотів і я вас запевняю, це не та манґа яку ви будете спокійно читати з нейтральним виразом обличчя. Це історія сповнена емоцій, інколи доволі бридких, але яскравих і щирих. В деяких моментах навіть хочеться сварити манґаку за ті чи інші речі, про які він говорить нам зі сторінок манґи. Але зрештою це художній твір, тому, мабуть, треба ставитись до нього менш критично.
Але все ж раджу вам почитати “Томіе” самим, і скласти свої враження від твору. Бо Томіе це “Жінка, що причаровує чоловіків і штовхає їх до кохання за межею безумства. Ім’я їй Томіе. Прекрасна Томіе, що не полишає світу, хай би скільки разів її не вбивали — знову, знову, і знову! Нещасна ти, о Томіе! Чи схилить коліно цей світ перед тобою?”
